Все про Порошенко
Дитинство
Народився 26 вересня 1965 року в Болграді Одеської області. Батько Олексій Порошенко (1936 р.н., нині керівник Прайм Ессетс Кепітал) на той час працював з міською сільгосптехнікою, мати Порошенко Євгенія Сергіївна (1937—2004) — головним бухгалтером в управлінні сільського господарства.[5]
Згодом родина переїхала до молдовського міста Бендери. У школі Порошенко займався дзюдо, здобував нагороди на змаганнях. У Бендерах закінчив середню школу.[6]
Освіта
1989 — після семи років навчання з відзнакою закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права КНУ ім. Шевченка за спеціальністю міжнародні економічні відносини, продовжив навчання в аспірантурі. До 1992 навчався в аспірантурі та працював асистентом кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету.[7]
У 2002 захистив в Одеській юридичній академії кандидатську дисертацію на тему «Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні».[8][9][10] Автор монографій «Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин» та низки наукових публікацій. Співавтор підручника «Сучасні міжнародні економічні відносини».
Підприємництво
У 1990—1991 почав працювати в приватному секторі, зокрема заступником генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців «Республіка». Згодом очолив АТ «Біржовий дім „Україна“», яким керував до 1993.
Здобувши вищу освіту, Порошенко розпочав власний бізнес з продажу какао-бобів. У 1990-ті роки він придбав кілька кондитерських підприємств. Потім об'єднав їх у групу «Рошен», що згодом стала найбільшим виробником кондитерських виробів в Україні. У групу входять фабрики й комбінати в Україні, Литві й Росії. Підприємства кондитерської промисловості принесли Порошенкові великі прибутки й прізвисько «шоколадний король».[12][13]
У 1993—1998 працював генеральним директором Українського промислово-інвестиційного концерну.[7]
Бізнес Порошенка також включає в себе верф «Кузня на Рибальському», «Укрпромінвест-Агро», телеканал «5 канал» і ряд інших підприємств. Раніше важливою складовою бізнесу Порошенка була також автомобільна корпорація «Богдан», але 2009 року контрольну частку корпорації придбав його тодішній партнер Олег Свинарчук.[15] Порошенкові також належать підприємства з виробництва скла та крохмалю, страхова компанія та Міжнародний інвестиційний банк.[16]
Під час передвиборчої президентської кампанії Порошенко обіцяв, ставши президентом, продати всі активи (окрім «5 каналу»),[17] включно з групою «Рошен», Міжнародним інвестиційним банком (9,92 % особисто і 50,08 % через його ж Прайм Ессетс Кепітал).[18] Активи останнього з початку 2014 року виросли майже на 50 % до 2,5 млрд грн.[19][20]
Але цього не сталося.[21] Після виборів Порошенко передав активи в управління інвестиційному фондові Прайм Ессетс Кепітал, який належить самому Порошенкові, а формально ним керує його батько.[22] Після цього вказаний фонд купив ПАТ «Київський завод експериментальних конструкцій».[23]
13 березня 2015 року Порошенко заявив про залучення до продажу активів компанії Rothschild, з якою було укладено угоду, згідно з якою він не має права втручатися в процес продажу, бо вони отримали всі повноваження.[24]
За твердженням представників «Рошену», 24 квітня 2015 року слідчий комітет РФ наклав арешт на майно ВАТ «Липецька кондитерська фабрика „Рошен“». Компанію позбавили права розпоряджатися цим майном до 13 вересня 2015 року.[25] Рошен стверджує, що через це Порошенко так і не продав указану фабрику.[26] На початку 2017 року топ-менеджмент «Рошена» прийняв рішення закрити Липецьку кондитерську фабрику. 1 квітня 2017 року вона припинила свою роботу.[27] 19 червня 2017 року завершено консервацію Липецької фабрики «Рошен».[28]
3 серпня Порошенко заявив, що його бізнесом керують західні інвестиційні компанії, пояснюючи, що для заможних людей нормально займатись політикою.[29]
14 січня 2016 року Порошенко заявив, що передав свою частку «Рошену» в незалежний сліпий траст і не може контролювати актив на період президентської каденції, надалі пообіцяв передати трасту «Міжнародний інвестиційний банк».[30] Наступного дня посол США в Україні Джеффрі Пайєтт оцінив це як «важливий та необхідний крок».[31]
Політика
На виборах 1998 мав № 11 у партійному списку партії. Однак мандат здобув за мажоритарним округом № 12. Порошенко входив у парламентську фракцію об'єднаних соціал-демократів, був обраний членом Політбюро СДПУ(о).
На початку 2000 залишив СДПУ(о) і створив фракцію Солідарність, згодом — однойменну партію. Остання восени того року ввійшла до Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України» (згодом — Партія регіонів). Порошенко став співголовою утвореної партії, у березні 2001 року — заступником голови, через півроку залишив партію.
У грудні 2001 партія «Солідарність» увійшла у виборчий блок Ющенка «Наша Україна», а Порошенко став керівником виборчого штабу. Після парламентських виборів 2002 року опозиційний блок Ющенка «Наша Україна» вперше одержав понад 25 % голосів виборців. За списком «Нашої України» Порошенко у 2002 і 2006 роках обирався народним депутатом. Очолював парламентські комітети з питань бюджету (2002—2005) та фінансів (2006—2007).
З липня 2004 — заступник керівника штабу коаліції «Сила народу», з моменту створення партії Наша Україна — в її керівництві.
8 лютого 2005 призначений на посаду секретаря РНБО. 5 вересня 2005 року після висунення проти нього звинувачень з боку колишнього держсекретаря Зінченка подав заяву про відставку. Тоді Зінченко звинуватив Порошенка в корупції та вимагав від нього відокремлення бізнесу від влади.[33] Проти Порошенка відкрили кримінальну справу, але її було закрито.[34]
9 жовтня 2009 ВРУ підтримала подану президентом кандидатуру Порошенка на посаду міністра закордонних справ, за це проголосували 240 депутатів. На цій посаді Порошенко працював до 11 березня 2010 року, коли був звільнений разом з іншими міністрами, тодішнім президентом Януковичем.
23 грудня 2009 обраний почесним професором Університету банківської справи НБУ.
23 березня 2012 Президент Віктор Янукович призначив Порошенка міністром економічного розвитку і торгівлі України.[35] На цій посаді працював до 3 грудня 2012, звільнений указом Президента України № 679/2012.[36]
На виборах до ВРУ 2012 року був кандидатом у народні депутати в окрузі № 12.[37] З грудня 2012 року — нардеп України 7-го скликання, до парламенту пройшов самовисуванцем. Був позафракційним членом Комітету з питань європейської інтеграції.
У лютому 2013 року заявив, що може взяти участь у виборах мера Києва, як єдиний кандидат від опозиції, якщо його підтримають.[38] Згодом висловлював готовність підтримати кандидатуру Віталія Кличка. На березень 2013 року на виборах мера Києва за Порошенка були готові проголосувати 7 % киян, за Віталія Кличка — 31 %, за Попова — 20,3 %.[39]
Під час сутичок на Банковій 1 грудня 2013 року Порошенко разом із сином вийшов на захист мирних демонстрантів від міліції та провокаторів.[40] У грудні в перший місяць Євромайдану президентський рейтинг Порошенка виріс до 10.3 %.[41]
.png)
Після лютневих подій 2014 року (усунення від влади Януковича) відмовився ввійти в уряд Арсенія Яценюка. У контексті Кримської кризи здійснив поїздку в Крим.[42][43]
В березні 2014 року у Відні відбулась таємна зустріч Фірташа, Кличка та Порошенка.[44] Сам Порошенко ще 12 травня 2014 року підтвердив факт зустрічі з Фірташем. Також він заявив, що бачив Фірташа лише двічі у житті.[45] У липні 2017 року Антимонопольний комітет оштрафував Фірташа на 10 % від доходів холдингу Ostсhem.
Комментариев нет:
Отправить комментарий